Салетинськіє покликання
Покликання до життя монаршого і священицького є одним з найгарніших серед всіх покликань, якими постійно промовляє до нас Євангелія, – сказав Слуга Божий Іван Павло II. Священицьке і орденське покликання то особливий дар Бога для людини і для всієї Церкви. Визиває до цілковитого освячення і віддачі своєї особи Христу в любові, до якнайповнішого з Ним возз’єднання. Визиває до святості через наслідування бідного, чистого і слухняного Христа, щоб таким чином бути Христовим світлом для інших.
Покликання то таємниця кличного Бога і також – хоч в трохи іншому сенсі – таємниця свободи людини. Свобода Бога, який дає покликання – перша. За нею лише іде свобода людини. Покликання може бути завжди прийняте тільки в свободі. Не піддається отже сумніви, що покликання то ласка, яку Бог може жертвувати кожній людині.
У сьогоднішньому світі весь час потреба нових місіонерів, оскільки багато є сердець, які чекають на Євангеліє. Як же актуальні є слова Ісуса: жнива великі, але робочих мало. Просіть отже Пана жнив, щоб вичинив робочих на свої жнива.
Як Місіонери Салетини ми є в Церкві орденським Згромадженням, яке беручи натхнення із з’явлення в Ля Салет служить людині, потребуючій примирення з ближнім і з Богом. Згромадження обіймає священиків і братів, зімкнених цим самим покликанням до чернецтва.
Живучи відповідно до рад євангельських: чистоти, бідності і покори, ми добуваємо необхідну свободу, щоб ми могли цілком віддатися нашій орденській сім’ї і її апостольству. Ми стараємося, щоб життя нашої співдружності було знаком любові Христа, щоб Він був всім у всіх, щоб Він був Правилом нашого життя.
Отже, той, хто вступає до Згромадження, мусить пройти досить довгий шлях, перед тим, як стати „салетином” у повному сенсі цього слова.
Салетин – священик
Салетин – брат
Салетинський брат є людиною, яка покликана Богом бути у Згромадженню поруч із своїми співбратами – священиками. Брати працюють як захрестяни, катехети, економи, різні адміністратори, радники тощо – всі їхні служіння було б важко й порахувати.
Хоча покликання салетинського брата не є служінням вівтаря, він отримує формацію, подібну до формації тих членів Згромадження, які готуються до священства. Одні й інші розділяють досвід спільного новіціату, рівні можливості для отримання освіти, живуть тією ж самою вірою та духовністю. Всі салетини, як священики, так і брати, мають подібний досвід розпізнання й розвитку свого покликання, а також апостольської праці в Згромадженню.
Служіння салетинів братів – це не лише праця, але релігійний акт віддання своїх знань, вміння й сил у розпорядження Божого народу. Салетинський брат є людиною для інших.