Селище Ля Салет лежить на кордоні департаментів Ізер і Високі Альпи, що у Франції, біля підніжжя гірського масиву Пельву.
З півночі – гора Ґарґа, зі сходу – довгий хребет Шаму, який перевищує 2200 метрів і разом із сусідніми горами утворюють широку котловину. У низинах цієї котловини розташувалося дванадцять хуторів, які складають селянську комуну Ля Салет. У ті часи вона налічувала 600 мешканців. Щоб потрапити до селища, слід було в містечку Кор звернути з тракту Наполеона (що веде з Гренобля до Ґап) і вирушити гірською дорогою, яка підіймається вздовж ущелини Ля Сезія.
У середині ХІХ століття цю дорогу можна було подолати хіба що верхи на мулі, бо навіть конем туди ніхто не заїжджав. Хуторяни жили дуже бідно, покладаючись лише на себе. Мешкали в цій замкненій долині, не цікавлячись тим, що відбувається у широкому світі, потерпаючи від неврожаю та епідемій. Настоятель місцевої парафії виконував свою послугу без особливих успіхів. У недільній Службі Божій брало участь небагато людей, та й ті приходили тільки за традицією або за звичкою. Дивно, що саме до цих неотесаних горян, котрі жили своїм буденним життям і були далекі від благочестя, звернулася Пресвята Діва з посланням, яке несло на собі сліди відповідного суспільного і релігійного контексту.
Останньою обставиною не слід нехтувати, і якщо хочемо зрозуміти, в чому полягає актуальність послання для людей нашої доби, слід де в чому переставити акценти.