Slide background
Slide background
Slide background
Slide background
Slide background
Slide background
Slide background
Slide background
Slide background
Slide background

Zgromadzenie

 neoprezbiter_2011     Згромадження Отців Місіонерів Салетинів – Congregatio Missionariorum Dominae Nostrae a La Salette (Misjonarzy Matki Bożej z La Salette), поточна назва: салетини, скорочення: МS, виникло як плід одкровення Божої Матері в Ля Салете (19 кипіння 1846 року), за ініціативою єпископа Пхіліберта де Бруіллард (1765-1860), ордінарія з Гренобля.

     Єпископ покликав до існування єпархіальну спільноту в день 1 травня 1852 року, складену з п’яти священиків своєї єпархії, які відзначалися великою набожністю і апостольською старанністю (священик Бернард Бурноуд, священик Франциск Деназ, священик Михайло Сібіллат, священик Целестин Бонваллет і священик Петро Аршієр). Обов’язки місіонерів виконували вони в тяжких умовах. Літом обслуговували паломників на горі З’явлення, а узимку проповідували місії і парафіяльні говіння в єпархії Гренобля. Від початку в цій спільноті відкрилося покликання до Чернецтва.

     Дня 2 лютого 1858 року шістьох  священиків (священик Петро Арцхієр, священик Іван Берліоз, священик Жозеф Боссан, священик Людовик Буіссон, священик Юліан Петіт і священик Віктор Албертін) склало на руки єпископа Ацхілле Гіноулхіац (1806-1875) з Гренобля перші орденські шлюби згідно з тимчасовим правилом, розробленим через священика Пилипа Орцел, єпископського вікарія. Відповідно з її специфікою духовністю нової спільноти був дух молитви, винагороди за гріхи і апостольської старанності. Те правила було в 1862 році пристосоване для орденських братів. Ця течія духовної жертви і зміни життя знайшов свій найважчий вираз у висловлюваннях і письмах священика Силвана Марії Гірауд (1830-1885), який був генеральним наставником Згромадження в роках 1865-1876.

     Новий етап розвитку Згромадження застовпив перший генеральний капітул в 1876 році, який виробив нові Конституції а також напрямувал його на апостольство. Папське схвалення Згромадження отримало 14 травня 1890 року. До експансії салетинів на інші країни спричинювалося переслідування у Франції (1901) орденських згромаджень. Тоді салетини змушеними стали до опущення Ля Салете – колиски Згромадження і всіх парафії у Франції. То вигнаніє виявилося благословенням для молодого Згромадження. Відкрито в багатьох країнах нові парафії салетинськіє і наступило різке персональне зростання, результатом якого був поділ Згромадження, спочатку на регіони, а пізніше на провінції. Печаткою в розвитку Згромадження було остаточне затвердження в 1926 році його орденських Конституцій через папу Піуса XI.

     Після генерального капітулу в цьому самому році, Зібрання поділено на шість регіонів (Франція, Сполучені Штати, Канада, Польща, Бразилія і Мадагаскар). Наступний генеральний капітул, в 1932 році, прийняв рішення про поділ Згромадження на провінції (французька, американська, польська і бразильська), а офіційно почав він обов’язувати з днем 9 лютого 1934 року. Після Ватиканського Собору ІІ орденські Конституції стали піддані ревізії і обновленню в дусі соборовим, а потім затверджене через Святою Столицю в день 6 червня 1985 року.

     Салетини сьогодні працюють на 5 континентах в 29 країнах світу, таких як: Франція (од 1852), Швейцарія (1881), Сполучені Штати (1892), Італія (1898), Канада (1899), Мадагаскар (1899) з островом Реуніон (1959), Бельгія (1901), Польща (1902), Бразилія (1902), Англія (1928), Ліхтенстеін (1935), Аргентина (1937), Ангола (1946), Філіппіни (1948), Німеччина (1952), Іспанія (1957), Індія (1978), Україна (1989), Білорусь (1990), Словаччина (1990), Болівія (1991) і Чехія (1995).

о. д-р Петро Йаміол МS

Image.mapa310314165931-000